Ще з давніх часів діяло правило: під час олімпійських ігор припинялися будь-які війни. Великий спорт виконував важливу миротворчу місію, правило дотримувалось, честь цінилась по-справжньому, кров не могла проливатись, адже лунало: «О, спорт! Ти – мир!».
Відголоски благородної традиції в 1980 році розкололи московську олімпіаду. Престиж Радянського Союзу постраждав через недалекоглядність ортодоксального керівництва, в інформаційному просторі відкрилася величезна ніша, через яку нагніталися нові і нові аргументи, все завершилось знищенням держави.
Можливо варто було б сприймати такі наслідки попередженням і для нинішніх владців? Он сочинська зимова олімпіада супроводжувалась кровопролиттям у Києві на майдані. Одні винуватці трагедії зникли з політичної арени, з іншими це станеться згодом. Станеться обов’язково, бо традиції цивілізаційного значення встановлюються і перевіряються життям.
Місце теперішнього чемпіонату світу з футболу визначено давно. Якщо країни – учасники не зважили на анексію Криму, на причини і суть трагедії Донбасу, то це – підстава для деяких висновків:
- Сучасна глобалізація і революція в комунікативних можливостях дозволяють маніпулювати принципами задля задоволення комерційних вигод. Мораль поступається наживі, це матиме негативні наслідки в багатьох аспектах міжнародного життя.
- Авторитет України зусиллями її влади підірваний настільки, що її правами і честю в міжнародному співтоваристві дозволено безкарно нехтувати.
- Якби ми пробилися на чемпіонат зі своєю збірною і заявили про неучасть у ньому, на це ФІФА та інш. змушені були б зважити. Отже, спортом треба займатися по-справжньому. Оскільки Україна такої змоги не добилася, заявами відповідного змісту ми фіксуємо свій стан, не кращим чином популяризуючи державу.
- Їхати чи не їхати на чемпіонат нашим уболівальникам, – питання моралі кожного. Робити з цього політико-ідеологічну кампанію запізно і малоефективно. Для формування атмосфери патріотизму достатньо інших сфер суспільного життя (оборона, подолання корупції, успіхи в економіці, науці, спорті, культурі…), ці сфери заповнені байдужістю з боку влади і політичного середовища.
- Телевізор та Інтернет дозволяють задовольняти спрагу на футбол щирих уболівальників. Дивімось провідні матчі по-суті гри, поза політичним обрамленням. Деякі з них можуть бути унікальними. Вони запам’ятаються, як гра Пеле в Швеції у 1958 (здається) році. Недолугі ж правителі, що нехтують життєвими потребами людини – миру, добробуту, впевненості в завтрашньому дні, в праві на радість – підуть у небуття.
О. Мороз