Чого не вистачає Україні для того, аби стати заможною, квітучою та успішною країною? Нібито все у нас є: і люди талановиті, і земля родюча… Бракує одного — ладу в управлінні власними спра- иами, розумної влади.
З часів великого Кобзаря для нашого народу залишається актуальним все те ж саме запитання:
Чи ми діждемось Вашингтона
З новим і праведним законом?…
Суверенній Україні на зорі незалежності конче необхідна була Конституція. Робота над нею розпочалася ще в першому скликанні, та йшла вона непросто. Пригадується, ще у 1993 р. у статті в «Голосі України» її автори (О. Мороз, І. Мусієнко, О. Ющик) щодо проекту нової Конституції України звертали увагу на ті принципові недоліки, які згодом можуть обернутися політичними та іншими негараздами. Та стаття через 21 рік стала приводом для інтерв’ю тому ж таки «Голосу України», опублікованому два роки тому під назвою «Гіркий до- свід — учитель нерозумних»:
Кор.: «Гіркий досвід — учитель дурних», — писали ще римляни, маючи на увазі, що ті, хто не обдумує заздалегідь наслідків своїх вчинків, навчаються тільки на помилках. Цей крилатий латинський иираз прийшов мені в голову, коли, перегортаючи старі підшивки галет, я натрапив на статтю в «Голосі України» більш як двадцятирічної давнини під дивною назвою «Про «конституційність» проекту нової Конституції України» («ГУ» від 29 травня 1993 р.). Та стаття вразила мене. Виявляється, ще за три роки до появи Конституції 1996 р.
автори точно передбачали негативну практику, яка дійсно виникла упродовж майже 18-річного застосування Конституції!