Це не розповідь і не звичайна публіцистика. Це – політичне звинувачення у злочинстві. Звинувачення режиму, створеного внаслідок узурпації влади, внаслідок дій, що суперечать Конституції, з боку Президента та підлеглих йому високих посадовців.
Час летить стрімко. Коли Ви читатимете ці сторінки, багато чого зміниться, стане відомим. Але переконаний – воно лише доповнить те, про що тут йдеться, ім’я чому – зло.
Саме зважаючи на стрімкість розвитку подій, роботу не можна було написати детальніше. Тому доцільно читати статтю «Хроніка…», звіряючи її з додатками. Тим самим ви краще зрозумієте і зміст подій, і ту боротьбу, яка ведеться довкола них, і намагання влади через залежні засоби інформації замаскувати свої наміри та вже скоєні злочини.
Погляньте, як цинічно, зі зневагою до вашої гідності коментуються мітинги, організовані державною владою за бюджетний кошт. Зігнані на площі і вулиці люди нібито захищають Конституцію, вимагаючи внесення до неї змін. (Цю процедуру розумники назвали ветеринарно-медичним терміном «імплементація»). Але ж «імплементація» – не захист, а нищення Конституції! Це б мали розуміти ті, кого змусили на вулицях відволікати увагу суспільства від «справи Ґонґадзе», тримати завчасно підготовлені транспаранти на підтримку Президента. Зрозуміти, бо основна частина їх – інтелігенція, студентство, службовці.
До них звертаюся найперше. Можна скільки завгодно посилатися на залякування, шантаж, погрози звільнення з роботи чи виключення з інституту. Але ж не можна без кінця шукати виправдання своїй безпринципності. Ми мусимо врешті усвідомити себе народом, зрозуміти свою відповідальність за те, що вибувається в нашій державі!
Якщо мої слова не знаходять у вас відгуку, послухайте, що каже мати Георгія Ґонґадзе – Леся Теодорівна. Ця нещасна і мужня жінка, над якою збиткується слідство, знаходить сили в трагічний для себе і рідних її сина час нагадувати про нашу людську сутність. Вклонімося їй, поспівчуваймо їй, дітям і дружині Георгія Ґонґадзе, зробімо так, щоб лихо, подібне до того, якого зазнали вони, оминало ваші сім’ї. Цьому лише одна гарантія – ваша небайдужість.
У моїй статті, власне, йде безперервна, непроста полеміка з владою, її окремими представниками. Висновки з цієї полеміки зробить життя. Якими вони будуть – залежить від усіх нас, включаючи Президента, міністрів, прокурорів та слідчих. І від автора теж.
Одне тільки знаю – торжество правди неминуче!
Олександр МОРОЗ.