Туман пливе над річкою,
Вода стоїть як скло.
Чому ж у серці свічкою? —
Нічого ж не було.
Туман пливе, стираючи
Від осені сліди.
Тому й душа, згораючи,
Підказує: не жди.
Не жди, бо не повернеться
Та казка у маю…
Туман пливе і стелеться
На долю на мою…