Пишу через кілька хвилин після того, як покірна парламентська більшість слухняно проголосувала за президентський варіант закону про зміни до Конституції.
Відомо, вони не хотіли голосувати, сподівалися, що депутати з лівих фракцій заблокують засідання, і вони зможуть прикритися за їхніми спинами: мовляв, ми б і проголосували, гак «червоні» не дають. Не вийшло. Тепер доведеться вигадувати хитромудрі ходи, щоб своє принизливе лакузтво вкотре видавати за патріотизм.
Надія, проте, не вмирає, її вселяє те, що разом з нами, тими, хто за визначенням своїм не допускає прислужництва, проїм понівечення Основного Закону голосували Євген Жовтяк, Слава Стецько, Михайло Сирота, Сергій Головатий, Тарас Стецьків, Ярослав Сухий, Ігор Коліушко.., десятки інших, справді народних обранців.
І все ж душа болить від ганьби. Зустрічатися доведеться з тими, хто бунтував на вулицях міст на початку дев’яностих, прагнучи нібито демократії і держави. Ви такої демократії чотіли? Під каблуком у пройдисвітів, що рідну матір продадуть ш тридцять срібняків? «Демократії», при якій суцільна брехня і гає інструментом державного управління? «Демократії», за икої безневинну людину садять в тюрму, коли на тих, хто фактично судить, не вистачає статей Кримінального кодексу? Якщо це так, то ви і десять років тому дурили народ, і тепер дури ге, бо люди без совісті не здатні на благородство, правду і пласну позицію.
Господи! Прости їх за лизоблюдство! Вони не достойні ініву.
Та не думайте, що усе вам так минеться. З дерева брехні – и поди отруйні. Ви скуштуєте їх вдосталь: і ті, хто, ніби захищаючи «своїх» при владі, змушені будуть вести їх на плаху, і ті, хто і подівається виторгувати собі місце під політичним сонцем, і и, что перефарбовував його собі так часто, що від того аж позеленіло в очах.
Не минеться і провідникам диктатури, їх підведе розбещенність від безкарності. Та судитиме їх не Божий суд чи суд и юрії, а звичайний суд першої інстанції. І просто суд народу.
До нього і звертаюсь. Люди! Не можна без кінця німими спостерігачами відсиджуватись скраю. За дрібну подачку та зі страху (перед ким і чим?!) ви дообрали в парламент «десятку», яка майже вся сіла в так звану більшість. Ваші нові висуванці уже здають вашу землю і вашу державу. Вони зраджують вас свідомо і дешево, з угодовської своєї сутності.
Ви знайдете у списках тих, хто голосував за злам Конституції, знайомі і малознайомі прізвища. Запам’ятайте їх – це зрадники. Майже всі! Бо слабкість духу депутата – не риса характеру, а вічний гріх перед тими, хто колись повірив йому на виборах.
Цей гріх непрощенний!