— Олександре Олександровичу, вже сама назва партії — «Правда і справедливість» — говорить про її соціальну спрямованість і боротьбу, яку вона розпочала за достойне життя простих людей, їх громадянські права й свободи. А це основа соціалістичної ідеології.
— Так і є. Ми навіть у своїй програмній заяві, ухваленій з’їздом, підкреслили, що наша партія виступає ідеологічнимспадкоємцем Соціалістичної партії України. Саме ідеологічним, бо ми не збираємося заважати діяльності СПУ. На жаль, її керівництво вже тривалий час зайнято судовими розборками з бізнесменами, які претендують на очільництво в партії. Це гальмує політичну активність партії, знижує її рейтинг у суспільстві.
А час не жде. Ситуація в Україні катастрофічно ускладнюється. Зростає безробіття, ціни й тарифи вже давно стали непідйомними для населення, і жодні субсидії при постійно зростаючій інфляції ситуацію аж ніяк не пом’якшують. Ігноруються права й свободи громадян. Люди масово виїжджають із України за кордон у пошуках кращої долі. Сама наша державність опинилася під загрозою.
Бути осторонь усіх цих негативних явищ ми не можемо. Тому й об’єдналися в партію, яка виступає за права трудящої людини, соціальну справедливість, справжню демократію, верховенство закону й правди.
Партія починає діяти. Зараз у наших лавах уже є багато колишніх членів СПУ, партії «Соціалісти». Ми нікого до себе не «перетягуємо». Люди самі хочуть брати участь у відтворенні соціалістичних ідей, боротьбі за краще життя, розвиток України, її утвердження в світі як незалежної, дійсно демократичної і правової держави. Сподіваємося, що всі ліві політичні сили разом із нами, спільно почнуть діяти більш активно, цілеспрямовано, ефективно й головне — на результат: покращення життя нашого народу.
— Масове збідніння населення за останнє двадцятиріччя набуло катастрофічних розмірів. Зате розкошує невелика купка олігархів, яка, по суті, вже сама стала владою.
— Співвідношення бідних і багатих в Україні — найгірше в Європі. Є показник, який оцінює рівень справедливості в будь-якій країні. Так, якщо статки десяти відсотків найбагатших людей у 6-10 разів більші, ніж статки десяти відсотків найбідніших, то це, як правило, благополучна, стабільна країна. Як, приміром, Швеція, Данія, Австрія та ін. У нас же цей розрив перевищено в 50 разів! І це не враховуючи тіньовий бізнес, мільярдні прибутки якого ніким не обраховуються. Тож про яку соціальну справедливість у цьому разі може бути мова?
Відповідь на питання: хто винен у тому, що народ доведено до такого рівня зубожіння, лише одна — влада, яка сама вже давно зрослася з олігархічною «елітою», приймає закони й діє в її інтересах.
ЦІЛІ НАШОЇ ПАРТІЇ:
— змінити систему влади, перемістити її туди, де живуть і працюють громадяни, під їхній постійний контроль;
— всю повноту влади — органам місцевого самоврядування, переглянувши бюджетне й податкове законодавство, створивши умови, щоб у населених пунктах, районах і областях керували обрані, а не призначені;
— розмежувати бізнес і владу, чого вимагає й Конституція України;
— ввести майнову (а не політичну) люстрацію;
— запровадити диференційоване оподаткування (більший дохід — більший податок).
Ці та інші заходи будуть ефективні при відновленні й розвитку економіки країни, стимулюванні власного виробництва. Сьогодні Україна — фактично колонія з сировинною відсталою економікою, де колоністи — власні олігархи, які й є владою.
— Зараз знову йде мова про продаж землі. Якою є позиція партії «Правда і справедливість» у цьому питанні?
— Нами розроблена концепція земельних відносин в Україні.
КОНЦЕПЦІЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ. ЇЇ ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ:
— земля, за Конституцією, — це загальнонародне багатство, вона не може бути товаром. «Торгувати хлібом, а не землею» — наш принцип;
— так, люди готові продати свої акти на земельні паї. Таке право їм треба надати. Але покупцем через Земельний банк має виступити лише держава Україна;
— земля повинна використовуватися на умовах оренди. Рента за неї мусить сплачуватися в спеціальний фонд, що передбачає й надходження до сільських бюджетів;
— право оренди використовується як предмет застави для одержання кредитів (законопроект про це нами розроблено). Це право передбачає й контроль держави за якістю переданого на використання багатства та за його збереженням.
Чомусь у нас земля здається в користування без фіксації бонітету грунту (його якості, родючості). Відтак й українські чорноземи нині перетворюються в «Чорну Сахару». Родючість грунтів знищується, урожаї здобуваються з допомогою хімії. На відновлення ж грунтів потрібно буде не менше двадцяти років. Це якщо буде чим відновлювати, бо для цього годиться лише перегній. Де ж його взяти, якщо в Україні поголів’я великої рогатої худоби в сільськогосподарських підприємствах зменшилося в 16 разів? Ми сьогодні вже з Білорусі імпортуємо молоко, м’ясо, як, до речі, й цукор. Там обіцяють наступного року виробити по одній тонні молока на кожного жителя. Ми ж звели трохи не нанівець своє тваринництво й молочну галузь, а зараз іще й фермерів, які виробляли цю продукцію, згідно із Законом №3688 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» ставимо в такі умови виживання, що вони змушені будуть відмовитися від відгодівлі худоби. Україна без власної м’ясної й молочної продукції — коли таке було? Але ж до цього йдеться.
Держава зобов’язана підтримувати аграрників так, як це робиться в Європейському союзі, в тому числі й належними дотаціями — сільгосппідприємствам, фермерським господарствам. Праця на землі має стати вигідною селянам, їхній добробут забезпеченим, робота молодих людей, зокрема спеціалістів вищої кваліфікації, — витребуваною. Необхідно розвивати сільськогосподарську кооперацію, запропонувати умови праці вигідні людям, латифундії згорнути або ж змусити їх до запровадження сучасних технологій, створення нових робочих місць. І головне — припинити розбазарювання землі, яка є основою нашої державності. Продаж землі може спричинитися до втрати суверенітету України. Допустити цього ми не маємо права.
— Для багатьох сімей підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, попри всі субсидії, які надаються, вже стало фінансовою катастрофою. І сьогодні борг населення за комуналку становить майже 14 мільярдів гривень. Це при тому, що ми ще не отримали платіжки за тепло. Чи бачить вихід із цієї ситуації партія «Правда і справедливість»?
— Несправедливість у тому, що все, що стосується, наприклад, енергетики, створено в попередні роки народом і, по суті, шахрайським способом, за підтримки влади, привласнено. Люди платять за електрику, опалення і все інше не в бюджет держави чи місцевий бюджет, а — опосередковано — новому «хазяїну». В цьому якраз і є причина дорогих тарифів.
Генерація і розподільчі мережі, видобуток газу та його постачання, водо- і теплопостачання повинні бути у державній або комунальній власності. Тоді вдасться нарешті вирішити проблему постачання населенню газу українського видобутку, бо нині високою комунальною платою за нібито імпортований газ люди покривають затрати власників хімічних, металургійних та інших підприємств, нарощуючи їх прибутки.
Те, як у людей через комунальні платежі відбирається останнє в інтересах великого бізнесу, це схема, яка за сприяння влади працює безвідмовно. Під неї прийнято відповідну законодавчу базу — вигідну олігархам і монополістам, які діють у цій сфері, й несправедливу стосовно простих людей. Розширення повноважень і фактична неконтрольованість дій нотаріусів, узаконення приватних колекторських компаній, рішення судів, які працюють виключно на користь влади й бізнесу, безпрецедентна вседозволеність державних виконавців, закріплена прийнятою шість років тому новою редакцією Закону України «Про виконавче провадження», — все спрямоване проти простої людини й дає простір свавіллю, корупції та шахрайству. І це знову ж таки доводить: нашій країні необхідна зміна системи влади, яка сьогодні сама створює умови для таких явищ.
— Чи підтримує партія вимоги пенсіонерів силових структур щодо перерахування їм пенсій у зв’язку з підвищенням посадових окладів співробітникам правоохоронних органів?
— Пенсії потрібно підвищувати відповідно до Конституції України і законів, у першу чергу в зв’язку з реальною інфляцією. Це стосується всіх пенсіонерів, а не тільки окремих їх категорій. Сьогодні ж вимоги чинного законодавства брутально ігноруються.
На даний час близько 7,4 мільйона пенсіонерів при загальній їх кількості в 12,5 мільйона отримують пенсію розміром до 1500 гривень. Мінімальна ж пенсія становить 1130 гривень. А є люди, в яких вона ще менша. Чи можна прожити на таку пенсію — ось про що потрібно думати владі, яка вважає, що підвищення пенсії на 100 гривень може зарадити життєвим проблемам літніх людей. Потрібно подбати про належне наповнення Пенсійного фонду. А це можливе лише за умови росту економіки, чому сьогодні уваги майже не приділяється.
Зараз дефіцит Пенсійного фонду покривається бюджетом. А він і без того злиденний, бо в реальній економіці зайнято лише близько трьох мільйонів громадян. Вони просто неспроможні забезпечити належним чином бюджет. І поки працездатні люди не матимуть роботи і їм не платитимуть достойну зарплату, в нас будуть проблеми з Пенсійним фондом.
А ще потрібно припинити розкрадання бюджету. Бо коли кошти від податкових надходжень за хитрими схемами перетікають у приватні кишені, то дефіцит бюджету, як і Пенсійного фонду, залишатиметься хронічним.
— У суспільстві неоднозначно сприймається питання децентралізації.
— І небезпідставно. Бо замість потрібної децентралізації твориться злочинна адмінреформа. Супроти волі громадян, за їх спинами нав’язується об’єднання громад, здебільшого тих, що не мають спільних інтересів. Це супроводжується закриттям шкіл, лікарень… І може завершитися звільненням України від сіл і… українців.
Як, приміром, хворій людині отримати за місцем проживання медичну допомогу, коли в селі закрили ФАП, до найближчого медичного закладу — десятки кілометрів по непроїзній дорозі, по якій рейсові автобуси не їздять? І чи встигне приїхати на виклик «швидка допомога» в критичній ситуації? Здебільшого — навряд. Сьогодні люди мітингують проти закриття сільських шкіл. Вони не хочуть, щоб їхні діти їздили, а нерідко й добиралися пішки до школи в іншому населеному пункті в мороз, заметіль, дощ. Про яке якісне отримання освіти можна говорити за таких умов, які штучно створює влада? І чи залишаться ці діти після такого ставлення до себе потім жити й працювати в цьому селі?
Децентралізація може стати кроком уперед у демократичному розвитку нашої держави, якщо громади самі вирішуватимуть, із ким їм об’єднуватися і як упорядковувати своє життя.
— Обов’язок влади — служити народу.
— Але щоб так було, влада повинна бути йому підконтрольною. Сьогодні народ може певним чином контролювати діяльність місцевих виборчих органів. Але вони позбавлені спроможності ефективно займатися проблемами людей. Тому контроль з їхнього боку безпредметний, себто нічого не вартий. Реальна влада здійснюється призначенцями, що знаходяться в системі адміністрації. А вони народом не обираються, йому не підзвітні. Тим самим перекреслюється норма Конституції про те, що народ є джерелом влади. В Україні це слабке джерельце, потрібне лише на короткий період — для виборів.
Уся логіка діяльності нашої партії щодо системи влади зводиться до того, щоб реальну владу мали виборні структури. Ради, їхні виконкоми повинні здійснювати реальну владу, для чого слід (після внесення змін у деякі статті Конституції) змінити законодавство, зокрема про бюджетну і податкову системи.
Йдеться про європейську модель управління, де ключовою ланкою і є самоврядність.
Такої системи влади ми й добиваємося. В цьому суть справжньої децентралізації, а не в розмовах про ніби-то передачу влади «вниз». Не треба щось «передавати», треба ліквідувати «вертикаль» (за яку трималися всі Президенти) й створити умови, щоб владу мав народ. Не даровану, бо влада — його право!
— Військові дії на Сході України — коли це закінчиться?
— Безумство цієї війни потрібно зупинити. Загинули тисячі людей — військовослужбовці, цивільне населення, маємо понад мільйон вимушених переселенців із зони АТО та анексованого Росією Криму.
І хоча Мінські домовленості дають до певної міри позитивний результат, але потрібні більш кардинальні рішення. Необхідне скликання Європейської наради з питань безпеки і співробітництва («Хельсінки-2»), рішеннями якої не змогли б знехтувати ні бойовики, ні Росія, яка сприяє продовженню цього військового конфлікту. До того ж і міжнародній спільноті настав час вирішити, як жити країнам у зміненому світі з новими викликами: політичними, економічними, енергетичними, військовими, міграційними, терористичними, релігійними, етнічними, з потоками контрабанди, наркотиків і т.п.
Будемо відвертими: війна на Донбасі, анексія Криму — це події, які підтверджують наявність грубих помилок у зовнішній і внутрішній політиці української влади протягом тривалого часу. Бо якщо в незалежність Україна ввійшла з потужною обороноздатною армією, а станом на 2014 рік виявилася майже беззбройною, то тут є над чим замислитися. Руйнація обороноздатності країни була планомірною — від здачі ядерного потенціалу за порожні обіцянки, до доведення оборонних підприємств до банкрутства, припинення підготовки офіцерських кадрів тощо. Згадаймо, як закривались Одеський інститут сухопутних військ, Полтавський і Сумський інститути для підготовки офіцерів-артилеристів і танкістів та багато інших. Цілеспрямовано було підірвано престиж військового, передусім офіцера, який не відчував ні перспективи на службі, ні турботи від держави про побут його та його сім’ї. Спотворювалася історія, в якій правдиві сторінки писалися кров’ю українських солдат і офіцерів, генералів і маршалів. І ця дискредитація минулого подвигу продовжується й дотепер. Усе це ще доведеться виправляти, бо теперішнє і майбутні покоління мусять знати правдиву історію, а не її імітацію, замовлену певними політичними силами.
— В Україні сьогодні немало економічних проблем. Очікується, що вирішити їх нам у значній мірі допоможуть закордонні інвестори.
— Головним інвестором вітчизняної економіки може бути лише населення, здатне створювати попит на товари, що в свою чергу стимулює весь ланцюжок виробництва, розвиток його галузей. Підвищуватимуться доходи населення — динамічно зростатиме й економіка України.
А для цього потрібно, щоб відповідно цінувалася людська праця, зростали зарплати. У нас же частка оплати праці в собівартості продукції приблизно вдвічі нижча, ніж у країнах «золотого мільярда». Наші капіталісти зберігають оплату праці в тих пропорціях до собівартості, які складалися ще в радянські часи. Але тоді була компенсація недоотриманих коштів: безплатна освіта, медицина, житло, копійчані тарифи, дешеві хліб, продукти харчування, літр бензину коштував 6 копійок і т.д. Для нинішнього молодого покоління це схоже на фантастику.
Цих соціальних видатків для народу сьогодні немає. І прибутки капіталістів, які, не витрачаючись на соціалку, утримують ще й низьку зарплату, стали захмарними. Звідси й їхні палаци, яхти і т.д. Їх мало турбує, що там відбувається з економікою держави, яка через низьку платоспроможність населення майже загальмувала свій рух. Мало того, вони й законодавство намагаються підлаштувати під свої потреби. Це видно з проекту Трудового кодексу, в якому суттєво зменшуються права працівників.
Наша партія виступає проти утисків трудівників — нефіксації тривалості їх робочого дня і робочого тижня, відміни права на страйк тощо. В цьому плані ми одностайні з профспілками.
Взагалі, яку б сферу нашого життя не взяти, скрізь немало проблем. Країну й людей доведено владою до стану найтяжчої кризи. Так далі тривати не може. Потрібні кардинальні зміни. І наша партія «Правда і справедливість» зробить усе, щоб вони відбулися.
Ми не добиваємося влади. Вона для нас не самоціль. Для нас головне завдання — передати владу народу, під його контроль і відповідальність. Щоб наш народ міг нарешті почати жити в умовах правди й справедливості. Жити, а не виживати.